Олена Сироєшкіна самостійно виховує трьох дітей. Старшому, Максиму -15, Андрію – 11 і найменшій донечці Вероніці – 8 років. Мешкає родина у місті Василькові під Києвом. Сюди вони переїхали з Луганщини у 2014-му році. І от в 2022-му – війна наздогнала їх і на Київщині. Пережити найскладніші дні та впоратися з емоційними проблемами сім’ї допомогли психологи нашого проєкту #SOSДІТИ
Ми поспілкувалися з Оленою про пережиті складнощі та потреби родини Сироєшкіних під час повномасштабного вторгнення рф в Україну.
Розкажіть про перші дні вторгнення тоді, у 2014-ому. Як і коли Ви наважилися на евакуацію?
Ми жили в місті Красний Луч, зараз його перейменували на Хрустальний. У нас там було все: домівка, родичі, друзі. Але почалася війна. Підірвані машини, зруйновані будинки… Двоє моїх синів ходили в школу під обстрілами. Ми часто ховалися по підвалах. Багато наших знайомих загинули. Через 2 тижні після вторгнення росіян, вирішили евакуюватися з рідного міста. Виїжджали потягом з двома картатими сумками. Я – на 8 місяці вагітності, носила під серцем нашу наймолодшу Вероніку.
Що ви відчували, коли у лютому 2022-го року війна почалася вже на Київщині? Не думали виїжджати?
Ні, ми вирішили залишитися в Василькові. Діти тут навчаються, мають друзів. І коли на територію Київської області вторглися росіяни, в нас не було дикого страху. Бо ми – вже пережили це раніше, на рідній Луганщині. Але ми бачили як, охоплені жахом, люди в паніці виїжджали. Всі тікали, ховалися… Діти тонко відчували цю атмосферу страху, безвиході приреченості, яка панувала навколо. І вона – негативно на них вплинула. Вони стали пригнічені, замкнулись в собі, почали конфліктувати. Між старшими синами часто виникали бійки. І навіть зараз, коли на Київщині спокійно, діти повністю ще не вийшли з того депресивного стану, в якому знаходилися. Але почуваються значно краще.
Як Ваша родина поборола емоційні проблеми?
Ми дізналися, що можемо отримати психологічну допомогу від проекту #SOSДІТИ (прим.ред: проєкт реалізує благодійна організація СОС Дитячі містечка разом із партнером на Київщині – благодійною організацією “Конвіктус Україна”). Я пішла до них із молодшою донькою. Спочатку було некомфортно, трохи незвично. Але згодом краще познайомилися з психологом Ігорем і весь дискомфорт кудись зник. У нас було багато зустрічей, багато довгих і чесних розмов, після яких ставало легко і добре. Я дуже вдячна волонтерам за психологічну допомогу. Вони нас дуже сильно підтримали. Раніше ми ніби жили ніби в якійсь оболонці зі стресу і паніки. А зараз – нарешті змогли вибратися з неї.
Як змінилася поведінка дітей після розмов з психологом?
Діти помітно змінилися. Стали більше поважати один одного. Старший син Максим почав брати на себе відповідальність, а раніше він перекладав її на інших.
Якої матеріальної допомоги потребувала Ваша родина?
Нам бракувало грошей на найнеобхідніші речі – такі як одяг, їжа, побутові прилади. Від проєкту #SOSДІТИ ми отримали обігрівач, теплу ковдру, праску і чайник. Всі ці речі нам дуже знадобилися взимку і ми вдячні волонтерам, що допомогли нам зігрітися.
Але що найбільш важливіше – ваші психологи змогли обігріти нас внутрішньо та підтримали в найскладніший момент. Тепер ми відчуваємо в собі ресурс, аби розвиватися та рухатися вперед.
У партнерів проєкту SOSДіти є багато позитивних історій. І ми тішимося, що міняємо життя наших родин і робимо їх – щасливішими.
