Є діти, яким пощастило менше, ніж іншим. Складні сімейні обставини, втрата родини та переїзд в нове місце, втікаючи від війни. Поліні було складно і всі свої невдачі або втрату друзів вона бачила як свою провину.
Для дівчинки було складно усвідомити, що вона хороша і вона варта того, щоб її любили. Крім того, дівчина потребує інклюзивного навчання і їй було страшно ходити в нову школу.
Коли наші психологи СОС Дитячі Містечка познайомились з Поліною, першочерговою задачею, яку ми поставили собі була робота з почуттям провини. Почуття провини складне відчуття, в якому є злість, спрямована на себе. Дії психологів були націлені на те, щоб розгорнути цю злість назовні та відпустити її.
Для цього використовували групові тілесні вправи для корегування агресії: вправи з палками, розривання паперу, бійки подушками та надувними кульками. Напочатку Поліна відмовлялася брати участь у виконанні цих вправ, вона стримувала свої рухи та неохоче йшла на контакт. І це нормальна реакція, така поведінка притаманна дітям у яких є заборона на злість.
Розблокувати природні прояви злості вдалося через гру та звернення до дитячої частини поведінки Поліни. Коли дівчина починала робити вправи, вона захоплювалась цим, в неї з’являлася радість, вона почала посміхатися та жартувати.
Зараз, після роботи з психологом, Поліна почала оптимістичніше дивитись на життя, вона навчилася вивільнювати агресію, почала розуміти свої емоції. Дякуючи різним груповим вправам дівчинка почала краще взаємодіяти з іншими дітьми й в неї з’явилася подруга в класі. Однокласники вже не такі страшні й вона знає, що є люди до яких можна прийти зі своїми тривогами та вона буде почута.
