На початку лютого про ймовірність вторгнення з боку рф говорили всі, але мало хто вірив. Ми в СОС Дитячі Містечка готувалися до можливої агресії з боку рф, але, як і більшість, не уявляли про її масштаби та інтенсивність.
В цьому циклі матеріалів хочемо розповісти історії про дітей, батьків та фахівців СОС Дитячі Містечка, які під обстіралами виконували свою роботу та вивозили родини в безпечне місце.
З початку бойових дій майже половина населення України терміново потребує гуманітарної допомоги. Відтоді 7 мільйонів людей стали внутрішньо-переміщеними особами та ще 7 мільйонів, у тому числі 2,5 мільйона дітей, покинули країну.
16 лютого близько 80 дітей разом з батьками з фостерних родин відправилися на відпочинок в Трускавець. Це родини, які знаходяться під нашої опікою та наглядом. В Трускавці вони мали перебувати до кінця лютого, але після перших вибухів було прийнято рішення продовжити їх перебування на західній Україні в безпечному для них місці з подальшою частковою релокацією в сусідні країни.
Прийомна (фостерна) сім’я – одна з альтернативних форм виховання дітей сиріт. Прийомні батьки при цьому беруть від 1 до 4 дітей на свою житлову площу і виховують їх до 18 років, або до закінчення навчання у вищому навчальному закладі, технікумі.
Станом на 24 лютого в нашому містечку в Броворах залишалося 4 родини та 23 дітей. Скоординувавши дії та оцінивши ситуацію ми прийняли рішення розпочати евакуацію залишившихся родин з локації. Під постійними обстрілами та загрозою для життя наші працівники доставили родини на Центральний залізничний вокзал Києва та відправили їх потягом до Львова.
“Прибувши на вокзал і зробивши спільне фото з родинами, я розплакалася. Ми не знали, що відбудеться наступної хвилини та боялися за наших дітей. Ми не знали чи побачимося ще з ними. Коли я згадую цей день і пережиті емоції, я розумію як насправді було складно та небезпечно. І досі не розумію звідки взялась мужність та рішучість для ухвалення екстренних рішень. Це був дуже складний період, але відправивши родини потягом я почала заспокоюватися. Головне, щоб вони були в безпеці”
— розповідає Директор київського обласного відділення СОС Дитячі Містечка Олена Кріпак
Прибувши до Львова родини відправилися до наших колег в СОС Дитячі Містечка Польщі. До 9 березня всі діти та родини були в безпечному місці.
Про те як родини прибули до Польщі та процес їх адаптації до нових реалій – в наступному матеріалі.
