18 січня 2024 року у Чернівцях відбувся форум «Всі діти наші», присвячений праву на сім’ю, сімейним формам виховання та послугам патронату над дитиною. Захід був організований спільно Чернівецькою ОВА, Службою у справах дітей Чернівецької міської ради та Міжнародною благодійною організацією “Благодійним фондом “СОС Дитячі Містечка” Україна.
Культурно-мистецький центр імені І. Миколайчука зустрів 250 небайдужих громадських активістів, освітян, депутатів та представників бізнесу, які прийшли дізнатися про проблеми забезпечення права на сім’ю дітей-сиріт, дітей позбавлених батьківського піклування, зокрема дітей із великих сімейних груп, дітей із інвалідністю, а також дітей, які живуть в інтернатних закладах, але не мають статусу.
Модераторкою заходу була Наталя Соколенко – телерепортерка, членкиня Громадської ради доброчестності, журналістка Українського радіо. Вона розпочала форум зі звернення до громадян і закликала не їхати в інституційні заклади і не привозити раз на рік подарунки, адже дітям така увага не потрібна.
На відкритті своє вступне слово сказав Юрій Лесюк, заступник міського голови Чернівецької області, який подякував організаторам за форум та закцентував увагу на важливості таких заходів у місті та області, адже населення має бути обізнаним та долучатися до розповсюдження інформації.
Ірина Тулякова, Голова Координаційного центру з розвитку сімейного виховання та догляду дітей, розпочала свій виступ з того, що процес ДІ не відбувається одним днем, адже неможливо змінити мислення людей одномоментно. Але потрібно вже діяти, щоб забезпечити дітей послугами у громадах.
Зал зустрів оплесками Кирила Невдоху, який виріс в інституційних закладах, а тепер став Головою Офісу «ДІйМО» Міністерства соціальної політики. «Я відчуваю відповідальність за те, щоб кожна дитина відчувала турботу сім’ї. Дітям потрібна доросла людина постійно, про це свідчить результат нашого останнього опитування. Дітям в інституціях не потрібна жалість, їм потрібна ваша підтримка і сім’я. Чому діти з родин мають кишенькові гроші і можуть піти до магазину і купити собі щось, а діти з інституцій повинні продавати свої подарунки, аби отримати ці кишенькові гроші? Це про те, що діти живуть за забором і не бачать справжнього світу, не розуміють сімейних відносин і в подальшому не можуть налагодити свого власного дорослого життя. Такі вихідці з інституцій як я, це не завдяки інтернату, а всупереч! Всі діти наші! Поділіться з ними своєю підтримкою та турботою!» – відверто поділився Кирило.
Перша дискусійна панель під назвою «Право на сім’ю. Шлях до дитини». У панелі розкрили шляхи рішень, розповіли про існуючі види сімейних форм виховання та послугу патронату над дитиною.
Заступниця голови Чернівецької обласної військової адміністрації Юлія Грицку-Андрієш зазначила, що в рік на одну дитину в спеціалізованому закладі виділяється більше 210 000 грн на рік, з них лише 106 000 грн йде саме на потреби дитини. Але якби ці ж самі гроші направляли на розвиток дитини, яка виховується в родині – результат був би набагато кращим!
Анастасія Маринович, фахівчиня з напрямку альтернативних форм сімейного виховання МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна, розповіла про найкраще бачення шляху дитини від права на сім’ю до родини. Також поділилася стартом інформаційної кампанії для інформування населення у громадах про сімейні форми виховання та підтримку існуючих сімейних форм від організації.
Багато гостей зізналися організаторам на перерві, що вперше почули про таку велику кількість сімейних форм виховання, але тепер вони знають про існування таких форм, розуміють різницю між ними і готові ділитися цією інформацією зі своїм оточенням.
Друга дискусійна панель «Невидимі діти», на якій спікери обговорили питання дітей, що залишаються непомітними для населення. Кожен спікер акцентував свою увагу на дітях з інвалідністю та дітях з великих сімейних груп.
«Максим, Дарина, Оксана, Ярослав, Тимур, Софійка – це діти сьогодні видимі, адже невидимих не повинно бути взагалі. За цей рік 41 вилучена дитина потрапила в лікарню за тих чи інших обставин. Імена деяким з них ми дали самі, я їх перерахував вище. Ми, дорослі, відповідаємо за долі маленьких, ми кричимо про проблему і хочемо про неї говорити, тому готові інформувати населення зі свого боку. Кожен має знати сьогодні – що, куди і як? І лікарі мають допомагати з інформаційною підтримкою. Дитині буде краще потрапити з біологічної родини до патронатного вихователя, аніж в лікарню, де вона наодинці залишається з персоналом. На сьогоднішній день у м. Чернівці жодного патронатного вихователя немає…» – прокоментував своє бачення Дмитро Білоус, генеральний директор КНП Міської дитячої клінічної лікарні ЧМР.
Радниця Міністра соціальної політики України – Оксана Астрова розповіла про послуги, які надає Міністерство соціальної політики: «Я сама мама дитини з інвалідністю, тому для мене важливо робити зміни. Діти з інвалідністю мають бути пріоритетом у кожній області. Цього року держава виділила 1 млрд грн на реабілітацію дітей з інвалідністю, є близько 100 центрів реабілітації в Україні, які готові приймати дітей. Але запитів від громад немає. Потрібно, щоб кожен голова територіальної громади звертався і робив запити для дітей із потребами».
«Це сором, що ми досі маємо потребу озвучувати ці всі проблеми у 21 столітті. Діти в інтернатах зростають за високим парканом нашої байдужості. Ми маємо підтримувати батьків, надавати їм освіту, роботу, реабілітацію заради того, щоб сімей у складних життєвих обставинах ставало менше, і діти зростали в біологічних родинах. Дитина не буде невидимою, якщо на неї дивиться любляча мама», – закцентувала увагу Голова правління Благодійного фонду «Місто добра» та «Я Майбутнє України» Марта Левченко.
Третя панель була на тему «Діти – майбутній людський капітал».
Головна ідея дискусії полягала в тому, щоб кожен зрозумів що ми творимо майбутнє країни. І діти – це пріоритет держави та кожного з нас. Розпочала дискусію Лілія Дутка, директорка медіахолдингу С4, вона запевнила, що важливо представникам ЗМІ підтримувати інформаційну кампанію з розвитку сімейних форм виховання та будувати нову культуру серед громадян. Не їхати знімати красиві стіни інтернатних закладів, а підтримувати існуючі сімейні форми виховання і говорити про них.
Підприємець та багатодітний батько Олександр Довганич зазначив, що ще у 2006 році піднімалося питання закриття інституцій. На жаль, ще досі ми маємо піднімати на широкий загал цю болісну тему, адже ніяких змін не відбулося. Він, як бізнесмен, зі свого боку завжди підтримує існуючі сімейні форми виховання та сім’ї у складних життєвих обставинах. Важливо не бути байдужими та ставати соціально активними.
А батьки-вихователі та представники громадських організацій Юрій та Тетяна Венгренюки поділилися з власного досвіду проблемами, з якими зіштовхуються діючі дитячі будинки сімейного типу, та історією трансформації дитини, яку забрали з інституційного закладу до родини: «В нас була дівчинка 17 років – не вміла хліб різати, пройшло 4 роки, і вона працює в ресторані. Вона сама себе забезпечує, хоча раніше вона не мала майбутнього взагалі. Саме тому так важливі сімейні форми виховання для майбутнього нашої країни!».
Анна Бабенко, менеджерка в соціальній сфері МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна у Чернівецькій області завершила дискусію і звернулася до гостей форуму у залі: «У сучасному європейському суспільстві інтернатні заклади не є нормою, потрібно покращувати ситуацію навколо нас. Ви маєте задуматися про те, що саме можете зробити ви заради кращого майбутнього дітей. Ми прагнемо розголосу, підтримки та великої інформаційної кампанії».
Форум «Всі діти наші» став платформою для обміну думками, ідеями, досвідом та практиками між усіма зацікавленими сторонами, які прагнуть забезпечити кожній дитині право на сім’ю та життя у турботливій родині. Сподіваємося, що запрошені гості форуму доєднаються до ініціативи і закликаємо всіх небайдужих також поділятися набутими знаннями зі своїми друзями, колегами та знайомими адже ВСІ ДІТИ НАШІ.
Щоб дізнатися більше про сімейні форми виховання і стати турботливими батьками для дітей із інституційних закладів – долучайтесь до чат-боту “Кроки до дитини” у телеграмі @sos_fbc_bot.
