Усміхнений та успішний. Таким знають Кирила Невдоху зараз. Але багато хто навіть не здогадується, через що йому довелося пройти, щоб соціалізуватися.
У Кирила не було батьків, які би про нього піклувалися. Все своє дитинство він провів в інтернатах.
“Пам’ятаю, що мені дуже хотілось скуштувати домашньої їжі. Я бігав до працівника інтернату Олександра і просив його принести булочку чи варення з дому. Для мене ця їжа була про особливі емоції. Коли ти їси не постійно одне й те саме, як сотня інших. А коли ти маєш щось тільки твоє. Що ні в кого з інших дітей немає”
– пригадує хлопець.
![](https://sos-ukraine.org/wp-content/uploads/2023/12/photo_2023-12-20_16-35-15.jpg)
Бути особистістю, мати можливість робити власний вибір, отримувати підтримку рідних людей – це те, чого найбільше бракує дітям, які живуть в інтернатних закладах. Кирило Невдоха на власному прикладі знає як це складно, коли поруч немає тих, хто тебе любить, тому зараз робить усе можливе, щоб діти виховувалися в сімейному середовищі:
“Це моє внутрішнє відчуття, що я не маю права діяти інакше. Те, що я зростав без батьків, не означає, що інші діти також повинні через це пройти.”
Зараз Кирило навчається в харківському ВИШі на факультеті економіки та права. А ще – очолює національний офіс дітей та молоді “Діймо”, де допомагає дітям з інтернатів інтегруватися у суспільстві.
![](https://sos-ukraine.org/wp-content/uploads/2023/12/photo_2023-12-20_16-35-10-1073x715.jpg)
А що поганого в інтернатах? Може сказати хтось, хто відвідував інституційні заклади і бачив там хороші ремонти та спілкувався з турботливим персоналом.
Але вони не розуміють головного. Красиві стіни і повне державне забезпечення не готують дитину до самостійного життя. Дуже часто випускники інтернатів, виходячи зі стін державної інституції, не вміють робити елементарного – готувати їсти та прибирати, бо за них в інтернаті це робив персонал. Також вони не знають як грамотно розпоряджатися грошима. І врешті решт, не маючи моделі сім’ї, не вміють в подальшому будувати власні стосунки. Нерідко випускниці інтернатів, народжуючи дитину, покидають немовля, як колись їх покинула їхня матір.
І щоб не було зламаних доль, важливо щоб кожна дитина мала змогу зростати в сімейному середовищі. Найкращою моделлю турботи про дітей, які позбавлені батьківського піклування, є сімейні форми виховання – опікунські родини, дитячі будинки сімейного типу та інші. Де діти можуть бачити модель сім’ї, мати підтримку, щоб зростати впевненими у собі та самодостатніми дорослими у майбутньому.
Родина Ханадєєвих переїхали до Фастова з Донецької області. В січні 2022-го року створили ДБСТ і зараз виховують 8 дітей, які позбавлені батьківського піклування. Ще одну дівчинку удочерили.
Піклуватися про дітей родині допомагає наш центр “Укріплення сім’ї” у Фастові. Діти відвідують там розвиваючі заняття, а батьки отримують різноманітну допомогу відповідно до потреб родини.
![](https://sos-ukraine.org/wp-content/uploads/2023/12/img_1016-1073x610.jpg)
“Ми не пошкодували ні разу, що взяли дітей в свою родину. Нам не вистачало тільки знань, але ми з цим впоралися, завдяки підтримці та консультаціям працівників СОС Дитячі Містечка”
– розповідає Оксана Ханадєєва, мама-вихователька ДБСТ.
Весь цивілізований світ давно визнав, що інтернати є місцями несвободи. Вони не виховують дітей і негативно впливають на їх фізичне і ментальне здоров’я. Тому наша організація вже 20 років підтримує сімейні форми виховання в Україні.
![](https://sos-ukraine.org/wp-content/uploads/2023/12/img_1017-1073x620.jpg)
Про цю родину та важливість сімейного виховання для дітей дивіться в сюжеті Телеканал Дім, який можна переглянути за посиланням.
![](https://sos-ukraine.org/wp-content/uploads/2023/12/img_1019-1073x606.jpg)
Дякуємо журналістам за те, що висвітлюють таку важливу тему. Бо лише, об’єднавши зусилля, ми можемо зробити так, щоб ще більше маленьких українців та українок виховувалися в родинах, а не інтернатах!