“Допомога – це живий динамічний процес,” – каже Світлана Тунтуєва, що координує роботу громадської організації Волонтер в рамках проєкту #SOSДіти у Фастові на Київщині.
Світлана розповіла, як змінюються потреби людей з часом, які плани на майбутнє у рамках проєкту та в чому особливість Фастівського гуманітарного штабу.
З чого почалася співпраця ГО “Волонтер” із СОС Дитячі Містечка та коли?
ГО “Волонтер” – це загальноукраїнська організація, що спеціалізується на роботі з дітьми. Ми знайомі вже давно і знаємо цю команду, як професійного та надійного партнера. Коли постало питання роботи у Фастівській громаді, то зрозуміли, що там немає іншої такої неурядової організації, яка б мала попередній досвід роботи і з проєктом, і у реалізації грантових проєктів. Тому ми через одного партнера звернулися до іншого – і вийшла ось така тристороння співпраця: СОС Дитячі Містечка, Фастівська міська рада і ГО “Волонтер”.
Про які послуги для сімей з дітьми, зокрема – і внутрішньо переміщених осіб, йдеться?
Співпраця почалася из перших днів повномасштабного вторгнення. Вже наприкінці лютого обговорювали из Фастівською громадою, які в них є потреби, яка кількість людей приїжджає щодня. Найперша потреба – житло. Людей треба було розмістити, тому у березні та квітні ми облаштовували місця компактного проживання для сімей з дітьми. У Фастівській громаді таких було п’ять. Ще були потрібні питна вода та їжа, у березні це взяла на себе місцева влада. Також знадобилися матраци, білизна, ковдри, рушники. Крім того, закупили засоби гігієни та обігрівачі. Коли потік людей зменшився, то вже реагували на запити кожної родини індивідуально.
Як розвивалася співпраця далі?
Коли ресурси місцевої влади вичерпалися, коштом проєкту почали оплачувати, зокрема, гарячі обіди. Це сто обідів щодня. Половину доставляли до місць компактного проживання, де залишались ще сім’ї з дітьми. А решта – обідали у закладі, з яким була укладена угода на цю послугу.
Крім того, у процесі спілкування з бенефіціарами, з’язувалась потреба у сезонному одязі. В лютому-березні люди приїжджали ще тепло одягнені. Але настала весна, а за нею літо, температура підвищилася. Ми почали пошук місцевого постачальника, який би міг забезпечити одягом і взуттям дітей. Орієнтувалися на родини, де є двоє-троє дітей різного віку, бо вони потребували підтримки найбільше. На сьогодні закупили одяг для 25 дітей. Але плануємо, що їх буде сто. На кожну дитину можемо витратити до 2500 грн.
Але найтриваліша та безперервна допомога – це забезпечення продуктовими та гігієнічними наборами. Станом на кінець червня допомогу отримали 537 сімей, а це 4124 особи (з них 836 дітей).
Які особливості роботи у регіоні?
Робота в громаді організована надзвичайно ефективно. Точкою входу є гуманітарний штаб. У першу чергу людина звертається туди. У штабі щодня працюють представники всіх ключових організацій і установ, які потрібні ВПО. Це соцзахист, представники пенсійного фонду, центру зайнятості, місцевої влади тощо. Облаштований дитячий куточок, є місце де людина може отримати гуманітарну допомогу. Тобто приблизно за годину (якщо немає черги) людина може стати на облік, вирішити свої питання та навіть знайти помешкання.
Ви часто спілкуєтеся з людьми,які потребують допомоги. Які історії запам’яталися?
В результаті ракетного обстрілу постраждало житло двох братів. Вони з числа сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування. З 2014 року були переселенцями, коштом державних субвенцій для хлопців придбали житло. Після удару їх переселили до місць компактного проживання. А міська влада звернулася до нас з проханням допомогти встановити вікна в їхньому помешканні. Після узгоджень – виділили грошову допомогу.
Розкажіть про плани?
Плануємо чи не щодня, бо все відбувається надзвичайно оперативно. Постійно відбуваються зустрічі – СОС Дитячі Містечка, “Волонтер” і представники Фастівської громади. Моніторимо потреби, обговорюємо куди рухатись далі, чи змінились потреби. Зараз з’ясували, що родинам потрібен кухонний посуд – різний, від каструль до виделок. Ми орієнтуємося на потреби сімей, які залишаються у громаді. Також маємо надію, що у вересні діти підуть у школу. А це відкриє новий комплекс потреб: зошити, ручки, олівці та інша канцелярія, можливо рюкзаки та одяг. Допомога – це динамічний, живий процес і ми намагаємося не відставати та реагувати вчасно.
