fbpx

Вплив інституційного догляду на розвиток дитини: дослідження і висновки науковців

20 Лютого 2023

Жодний заклад не може стати альтернативою сімейній формі виховання, а тим більше – не замінить батьків. 

Чому? Відповідь мають науковці

Одним із дослідників, який ґрунтовно вивчав вплив сиротинців на розвиток мозку та поведінку дітей, став Чарльз Нельсон – професор педіатрії, неврології та психології, який нині працює у Гарвардській медичній школі. 

Він став ініціатором Бухарестського проєкту з раннього втручання (The Bucharest Early Intervention Project – BEIP). Дослідження розпочали у столиці Румунії у 2000 році у співпраці з Тулейнським університетом, Університетом Мериленду та Бостонською дитячою лікарнею. 

BEIP розпочався зі всебічної оцінки 136 дітей в інтернатних закладах та умов догляду за ними. Згодом половину дітей випадковим чином розподілили у прийомні сім’ї, а іншу половину – залишили в спеціалізованих установах. Усіх дітей оглядали на початку дослідження, а потім повторно обстежували у віці 30, 42, 54 місяців, 8 років, 12 років і 16 років. Розвиток дітей у прийомних сім’ях порівнювали з розвитком дітей в установах і тими, хто ніколи там не був.

Дослідники дійшли висновку, що інституціоналізація, особливо у ранньому віці, згубно впливає на розвиток мозку, знижує рівень інтелекту та мовних навичок, призводить до порушення соціально-емоційного розвитку. 

Характерно, що діти, влаштовані до прийомної сім’ї до 2-річного віку, – мали значне покращення в розвитку, після 2-х років – позитивні зміни були не такими стрімкими, але все одно були. 

“Під час розлуки з батьками і за відсутності сімейного виховання – дитина втрачає захист і зазнає травми, яка може спричинити зміну структури мозку, завдати тривалої емоційної, психічної та фізичної шкоди

– підсумовує професор Чарльз Нельсон.

Нім Тоттенгем, психолог і дослідник із лабораторії афективної нейробіології в Колумбійському університеті, стверджує що діти в інституціях живуть у стані токсичного стресу. Це – період інтенсивного, повторюваного або тривалого неблагополуччя без втручання дорослого, яке може вплинути на все майбутнє життя дитини. 

Тоттенгем пояснює причину особливої вразливості дітей процесом формування мозку в ранньому віці: «У момент токсичного стресу виживання організму відбувається за рахунок втрат у розвитку та фізичному зростанні». 

Довгостроковий ефект токсичного стресу підтверджується і дослідженням, опублікованим в офіційному журналі Академії американських педіатрів. Дослідники кажуть, що він може залишити невиправний слід у мозку дитини, руйнуючи основу для подальшого навчання, поведінки та здоров’я.

Педіатри, неврологи, психологи та психіатри погоджуються, що виховання в інституціях гальмує розвиток та негативно позначається на здоров’ї дитини.

Дослідження в Україні свідчать – найчастіше йдеться про низькі показники IQ, затримку мовлення, проблеми зі слухом та зором, фізичну недорозвиненість та навіть набуття інвалідності. 

Інтернатний догляд спричиняє також і поведінкові та соціально-емоційні розлади, зокрема: агресивну та/або асоціальну поведінку, відчайдушне прагнення уваги дорослих, нерозбірливу доброзичливість, проблеми у спілкуванні та іграх з іншими дітьми, невміння будувати тривалі стосунки у дорослому віці.

Тому дослідження щодо впливу інституціоналізації також проливають світло й на те, як проводити реабілітацію такої дитини. Як долати бар’єри у розвитку, спричинені несприятливими умовами, якими є інтернатні заклади, та надавати якісніші послуги дітям з досвідом інституціалізації.