Через війну в Україні щодня гине дві дитини, ще четверо – отримують поранення. Такі дані наводить ЮНІСЕФ. Тисячі українських дітей залишаються жити в прифронтових містах і селах під постійними обстрілами. Часто їхніми життями ризикують найрідніші люди: батьки та опікуни, які відмовляються від евакуації.
З 2014-го року, Благодійний фонд СОС Дитячі Містечка допомагає дітям, евакуйованим із зони бойових дій. Це – гуманітарна допомога, реабілітація, супровід родин, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Але найскладнішим наразі залишається питання евакуації неповнолітніх з прифронтових міст і сіл. Про це в ефірі Чорноморської Телерадіокомпанії заявила Національна Програмна Директорка СОС Дитячі Містечка Дар’я Касьянова.
“Ми, починаючи з 2014-го року, опікуємося багатьма родинами з Луганської та Донецької областей. І я знаю наскільки це складно розмовляти з батьками і вмовляти їх виїжджати. Люди бояться все покидати і виїжджати, навіть коли вже немає чого покидати. Будинок зруйновано, вони мешкають у підвалі, але чомусь не готові евакуюватися, і наражають на смерть не тільки себе, але й своїх дітей”
– розповідає Дар’я
Змусити батьків виїхати з-під обстрілів – неможливо, немає такої законної можливості.
“Українське суспільство та представники влади шукають яким чином узаконити примусову евакуацію. Ми спілкуємося з міжнародними організаціями, з представниками Управління Верховного комісара ООН, з представниками ЮНІСЕФ, і шукаємо якісь стандарти, які дозволять вивозити дітей без батьків, якщо вони відмовляються. Багато родин не хочуть евакуюватися, бо бояться складнощів, з якими стикаються переселенці. Тому паралельно з примусовою евакуацією в Україні варто впроваджувати нові програми підтримки внутрішньо переміщених осіб“
– вважає Дар’я Касьянова.
Ми бачимо випадки, коли родини виїхали, але так і не змогли знайти житло та роботу. Тому повернулися назад і більше не хочуть нікуди їхати. Люди не готові жити на гуманітарну допомогу чи на виплати ВПО. Це дійсно складно. І зараз також є дискусія, яким чином ми можемо допомагати цим сім’ям. Може це будуть якісь санаторії, де люди зможуть жити з дітьми. Потрібно думати також і про працевлаштування цих людей. Але це питання ще не вирішене і, на жаль, дуже гостро стоїть.
Повна версія інтерв’ю – за посиланням: ТУТ
