Повернення в Україну дітей, примусово вивезених або депортованих у росію за час її повномасштабного вторгнення, – одне з пріоритетних завдань українського суспільства, і 388 наших дітей уже повернуто на рідну землю. Цей надскладний процес став можливим завдяки, зокрема, МБО “БФ “CОС Дитячі Містечка” Україна та благодійній організації SAVE Ukraine.
Про це повідомили на зустрічі з пресою представники Регіонального центру прав людини (РЦПЛ). Його експерти, адвокати, юристи, правозахисники з 2013 року займаються захистом прав людини та допомогою українським громадянам, які зазнали депортації або перебувають на тимчасово окупованих територіях.
Загалом, за даними РЦПЛ, ідентифіковано 19 546 українських дітей, яких депортували або примусово перемістили у росію і розселили у 57 регіонів. Однак кількість вивезених дітей у рази більша: за різними даними, вона сягає від 260 тисяч до 700 тисяч дітей.
За підрахунками порталу «Діти війни», наведеними на прес-зустрічі:
- 8330 українських дітей переміщені у так звані «освітні табори»;
- понад 4000 українських дітей евакуйовані до Криму;
- понад 1000 дітей передані до російських родин.
Повернуто в Україну, як зазначалося вище, 388 дітей. Це не так багато, розуміють у РЦПЛ, але це теж результат, адже вести перемовини з росією вкрай складно.
За словами експертки РЦПЛ Катерини Рашевської, переважна кількість вивезених дітей – це діти, які на момент повномасштабного вторгнення проживали у закладах цілодобового перебування. Це і сироти, і позбавлені батьківського піклування, і діти з інвалідністю, які мають батьків, а також діти, вилучені з сім’ї без позбавлення батьківських прав. «Під час повернення таких дітей росіяни висувають безліч протиправних вимог: від примусу проходити генетичну експертизу до вимоги переоформлювати опіку за російським законодавством, що вимагає отримання російського паспорта», – розповіла Катерина Рашевська.
Російська федерація передала цих дітей під тотальний контроль або закладів інституційного догляду, або російських прийомних родин. Регіональний центр прав людини встановив місцеперебування 357 з 380 українських дітей, яких за заявами Марії Львової-Бєлової було насильницьки передано під опіку в російські родини. «Попри публічні заяви російських чиновників про влаштування українських дітей у російські сім’ї у 19 регіонах, насправді цей процес відбувався, щонайменше, у 23 суб’єктах рф. Понад половину з них ми встановили під час власного дослідження. Однак досі достеменно невідомо, куди й скільки українських дітей передали російським громадянам не під опіку, а на усиновлення», – зазначила Катерина Рашевська.
Регіональний центр прав людини склав інфорграфіку місць утримання українських дітей у російських родинах.
Це геноцид проти українських дітей, наголосила Катерина Рашевська і підкреслила, що росія вчиняє цей геноцид руками… вчителів. Більшість так званих опікунів або прийомних батьків є працівниками освітньої сфери. На другому місці серед тих, кому російська влада віддає українських дітей, –військові за професією, причому серед них є й ветерани Чеченської війни. На третьому, четвертому, п’ятому місцях відповідно працівники «культури», релігійних і «благодійних» організацій.
РЦПЛ вдалося задокументувати історії 115 українських дітей і поіменно ідентифікувати їхніх російських «опікунів». Розуміння долі дитини є надважливим, наголосив юрист РЦПЛ Микита Петровець і на прес-зустрічі пояснив: «Ідентифікувавши дитину, можна встановити наявність у неї кровних родичів, українських документів, особливих потреб за станом здоров’я, зробити більш обґрунтоване припущення про сформованість ідентичності й рівень зв’язків з російськими «прийомними батьками». Це дозволяє розробити унікальний алгоритм (індивідуальну траєкторію) в рамках єдиного механізму повернення українських дітей».
Єдиний юридичний механізм репатріації, вважають у Регіональному центрі прав людини, дуже необхідний. Фахівці РЦПЛ разом з партнерами – громадськими, благодійними організаціями і, зокрема, з “СОС Дитячі Містечка”, розробляють, обговорюють і пропонують відповідним органам державної влади концепцію повернення українських дітей. Вона має бути комплексною і передбачати не лише розробку індивідуальних траєкторій повернення, а також:
- забезпечення оцінки найкращих інтересів дитини;
- створення відповідних умов для повернення;
- реєстр українських прийомних родин.
«Ми не можемо повертати дітей у сиротинці та інтернати», – наголосила Катерина Рашевська і підкреслила важливість реформи деінституалізації та розвитку сімейних форм виховання в Україні. Над цим інтенсивно працює і фонд “СОС Дитячі Містечка”. Українське суспільство, система виховання має забезпечити повернутим дітям родинне тепло, а не відправити у такі ж заклади інституційного догляду, в яких вони утримувалися в росії. Катерина Рашевська навела приклад інтернатного закладу «Йолочка» в росії, де досі перебуває чимала кількість українських дітей. «Як свідчать розповіді правозахисників, це майже «концентраційний табір». Ми зробимо усе можливе, аби забрати звідти наших дітей. Але куди? Ми маємо думати про це вже, передбачити це у концепції репатріації», – додала експертка РЦПЛ і знову наголосила на необхідності реформи деінституалізації.
Микита Петровець підкреслив ще один важливий аспект, пов’язаний з поверненням українських дітей. «У російському середовищі на українських дітей тиснуть з усіх сторін, аби змінити їхню ідентичність. Школи, російські сім’ї, табори. Ми маємо розуміти, що депортовані діти – це, перш за все, потерпілі. Українське суспільство має бути готовим прийняти цих дітей назад і допомогти їм успішно реінтегруватися, а не стигматизувати їх через спотворені Росією дитячі погляди на життя».
Окремий напрям роботи – розробка процедури притягнення до відповідальності винних осіб за депортацію українських дітей, неправомірну затримку їхнього повернення та за скоєння злочину геноциду щодо української нації. Як зазначила юристка РЦПЛ Ксенія Корнієнко на прес-зустрічі, фахівці центру бачать кілька можливих варіантів розгляду таких кримінальних справ, зокрема, у Міжнародному кримінальному суді та готові працювати над їх втіленням.
Сподіваємося, що спільними зусиллями ми зможемо досягти цієї справедливості. Але передусім маємо повернути всіх маленьких українців додому!
