Війна залишає сліди не лише на містах і будівлях, а й у житті дітей. Часто ці наслідки залишаються непомітними для ока, але можуть суттєво впливати на емоційний стан, розвиток і майбутнє дитини. Саме тому психосоціальна підтримка сьогодні є однією з ключових потреб для тисяч українських родин.
За даними UNICEF, кожна п’ята дитина в Україні з початку повномасштабного вторгнення втратила близьку людину — родича або друга. Для дитини така втрата часто стає травматичним досвідом, який впливає на її емоційний стан, поведінку та здатність навчатися.
Дослідження IOM та UNDP показують, що у багатьох українських родинах щонайменше один із членів сім’ї перебуває у стані тривалого стресу. Понад 60% домогосподарств повідомляють про емоційні труднощі у дітей, які ускладнюють повсякденне життя та навчання.
Водночас доступ до психологічної та логопедичної допомоги для таких родин залишається обмеженим. У прифронтових регіонах, зокрема в Херсонській та Миколаївській областях, понад 20% сімей із дітьми не мають можливості регулярно отримувати психосоціальну підтримку, попри наявну потребу.
«Невидимі рани» війни
Наслідки війни для психіки дітей не завжди проявляються одразу. Фахівці часто помічають їх із часом — у складнощах адаптації, проблемах із концентрацією, мовленнєвому розвитку, підвищеній тривожності або замкнутості.
Особливо вразливими є діти з родин внутрішньо переміщених осіб, сімей, що втратили житло або стабільний дохід, а також ті, хто живе в регіонах із постійними обстрілами. Хронічний стрес батьків безпосередньо впливає на емоційний стан дітей, посилюючи ризик довготривалих психологічних наслідків.
Саме тому дедалі частіше говорять про «невидимі рани» війни — ті, що не мають фізичних слідів, але потребують уваги, підтримки та професійної допомоги.
Психосоціальна підтримка для дітей і батьків
СОС Дитячі Містечка працюють із дітьми та родинами, які опинилися у складних життєвих обставинах, допомагаючи їм справлятися з наслідками стресу та травматичного досвіду. Психологи, логопеди та фахівці із соціальної роботи надають підтримку дітям і батькам, допомагаючи відновлювати емоційну рівновагу та створювати безпечне середовище для розвитку дитини.
Партнерство заради підтримки дітей
Для розширення доступу родин до такої допомоги СОС Дитячі Містечка у партнерстві з брендом Бепантен® реалізують соціальний проєкт «Загоєння невидимих ран».
Оксана Константинова, Marketing Operations Manager компанії Байєр, старша бренд менеджерка бренду Бепантен® зазначила:
Коли ми почали глибше занурюватися в тему, стало зрозуміло, що багато викликів, з якими стикаються діти під час війни, не завжди помітні з першого погляду. Це не лише про фізичний стан, а й про емоції, поведінку, здатність дитини почуватися в безпеці. Саме це стало відправною точкою для проєкту “Загоєння невидимих ран”. Турбота є одним із найважливіших ціннісних атрибутів бренду Бепантен®, а фізичне загоєння шкіри – основна раціональна характеристика засобів лінійки. Тому «Загоєння невидимих ран» чітко корелює з місією бренду та відповідає потребам сьогодення в тяжких навколишніх обставинах.
Ініціатива спрямована на психосоціальну та логопедичну підтримку вразливих дітей і родин у Полтаві, Херсоні та Миколаєві. З 1 лютого по 30 квітня 2% від продажів мазі та крему Бепантен® формують внесок, який після завершення кампанії буде спрямований на реалізацію програм підтримки за участі психологів, логопедів і фахівців із соціальної роботи.
Сергій Лукашов, директор СОС Дитячі Містечка Україна, підкреслив:
Сьогодні десятки тисяч дітей в Україні живуть у стані тривалого стресу та невизначеності. Війна впливає не лише на їхню безпеку, а й на емоційний стан, розвиток і майбутні можливості – особливо дітей із вразливих родин, дітей з інвалідністю та тих, хто втратив батьківське піклування.
Проєкт “Загоєння невидимих ран” підкреслює: психосоціальна підтримка для дітей – не додаткова опція, а необхідна умова здорового розвитку. Саме партнерство з відповідальним бізнесом дозволяє забезпечувати тривалу, системну допомогу та створювати реальні зміни для дітей, які зростають у час війни.
Проєкт також покликаний привернути увагу до менш помітних наслідків війни для дітей і нагадати: підтримка може починатися з простих рішень і спільних дій.
Діти не обирають війну. Але від рішень дорослих — держави, громад, громадських організацій, бізнесу та кожного з нас — залежить, чи отримають вони шанс на відновлення, підтримку і безпечне майбутнє.
