3 вересня СОС Дитячі Містечка Україна взяла участь у засіданні підкомітету у справах сім’ї та дітей Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики. Засідання відбулося за зверненням Асоціації міст України щодо необхідності роз’яснення та підготовки методичних рекомендацій для органів місцевого самоврядування стосовно практичної реалізації повноважень органу опіки та піклування у зв’язку з набранням чинності Законом України № 2541-ІХ.
Цей Закон був підписаний Президентом України 4 серпня 2026 року — через чотири роки після його голосування в Парламенті.
За ці роки система захисту прав дитини суттєво змінилася. Повномасштабна війна принесла нові виклики: масове переміщення населення, евакуацію, депортацію та примусове переміщення дітей, повернення дітей з-за кордону, виснаження місцевих служб і зростання кількості дітей та сімей, які потребують підтримки.
Тому сьогодні недостатньо просто імплементувати закон, ухвалений у 2022 році. Потрібно забезпечити його узгодженість із законодавством, практикою та реаліями 2026 року.
Саме тому діалог між Асоціацією міст України, СОС Дитячі Містечка Україна, Українською мережею за права дитини, авторами законодавчих змін та профільними міністерствами — Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України та Міністерством розвитку громад і територій України — був надзвичайно важливим.
Засідання стало майданчиком для відкритого професійного діалогу. Учасники змогли озвучити практичні проблеми, поставити запитання та обговорити можливі шляхи їх врегулювання.
Директорка з розвитку програм СОС Дитячі Містечка Україна та голова правління Української мережі за права дитини Дар’я Касьянова підтримала позицію Асоціації міст України та наголосила на необхідності багатосторонніх консультацій під час доопрацювання законодавства, посилення кадрової та фінансової спроможності громад і комплексного підходу до захисту прав дитини — крізь призму її найкращих інтересів.
Має працювати система захисту дітей, а не набір окремих рішень,
— підкреслила Дар’я Касьянова.
Народна депутатка України Тетяна Скрипка наголосила, що завдання підкомітету — оперативно опрацювати пропозиції громадського сектору та напрацювати необхідні зміни до законодавства, тоді як профільні міністерства мають забезпечити якісну підготовку підзаконних актів для врегулювання правових прогалин.
Радниця з адвокації СОС Дитячі Містечка Україна Алла Міщенко звернула увагу на те, що нормативне врегулювання — лише перший етап. Наступний і не менш важливий — забезпечити спроможність громад реалізовувати повноваження на практиці.
Важливо говорити мовою цифр і практики, яку наша організація спостерігає останні роки. Коли ми приходимо у громаду, перше завдання — оцінити потреби населення, а вже потім визначити алгоритм посилення спроможності громади. І ми бачимо, що можливості громад фінансувати розвиток соціальних послуг залишаються обмеженими або такі видатки не є пріоритетними.
Сфера захисту прав дітей залишається суттєво недофінансованою. Видатки на соціальну роботу та надання соціальних послуг становлять орієнтовно 1,5-4,1% загального бюджету громад. У середньому це близько 1-3 млн грн на рік, причому значна частина цих коштів спрямовується на оплату праці, комунальні послуги, утримання комунальних надавачів та разові ремонтні видатки.
Наш практичний досвід показує: навіть інвестиції у навчання фахівців, фінансування ставок фахівців із соціальної роботи, підтримку сімей чи забезпечення матеріально-технічної бази не гарантують сталого функціонування послуг.
Іноді після завершення проєкту зникає і сама посада фахівця.
Тому дефіцит фінансування — лише частина проблеми. Необхідних змін потребують своєчасне прийняття управлінських рішень, належна організація, координація та відповідальність на всіх рівнях.
Саме тому ми вважаємо, що Закон № 2541-ІХ сам по собі не вирішує питання посилення управлінської спроможності громад.
Разом із тим СОС Дитячі Містечка Україна здійснила аналіз впливу прийнятого Закону № 2541-ІХ на систему захисту прав дитини й виокремила кілька важливих, хоча й не вичерпних, колізій, які обговорювалися на спільному засіданні. Зокрема:
1. Орган опіки та піклування
Закон визначає органом опіки та піклування виконавчий комітет. Водночас цей же Закон покладає безпосереднє ведення справ, проведення перевірок та підготовку рішень на службу у справах дітей.
Колізія: незрозуміло, які дії служба може вчиняти самостійно, а для яких потрібне окреме рішення виконкому. Потрібен чіткий поділ: «готує», «виконує», «приймає рішення», «підписує».
2. Негайне відібрання дитини
Стаття 170 Сімейного кодексу дозволяє органу опіки та піклування прийняти рішення про негайне відібрання дитини. Постанова КМУ № 866 передбачає оперативні дії голови або уповноваженої особи. Але за новою редакцією Закону органом опіки є колегіальний виконком.
Реальна колізія: «негайне» одноособове рішення не узгоджується з колегіальним порядком роботи виконкому, необхідністю скликання засідання та наявністю кворуму. Закон і Постанову № 866 необхідно узгодити.
3. Територіальна компетенція
Закон оперує поняттям дітей, які проживають у громаді. Постанова № 866 у різних процедурах використовує місце виявлення дитини, місце її фактичного перебування та місце походження.
Прогалина: ці критерії застосовуються на різних етапах, але немає єдиного алгоритму. Особливо проблемним це є для дітей із числа внутрішньо переміщених, евакуйованих та повернутих з-за кордону дітей.
4. Кадри та фінансування
Закон № 2541-ІХ установлює нормативи чисельності працівників служб. Водночас виконання делегованих державою повноважень має фінансуватися державою.
Потенційна фінансова колізія: держава передає громадам обов’язкові повноваження і кадрові нормативи, але без чіткого джерела та механізму додаткового фінансування. Це може суперечити гарантіям фінансового забезпечення делегованих повноважень.
Головний висновок
Усі учасники професійної спільноти — органи місцевого самоврядування, громадські організації, асоціації та державні інституції — зацікавлені в тому, щоб Закон № 2541-ІХ реально посилював систему захисту дітей, а не створював нові бар’єри для її роботи.
Тому необхідно оперативно опрацювати законодавчі зміни, привести у відповідність постанову КМУ № 866, чітко розмежувати повноваження органу опіки та піклування і служб у справах дітей та визначити належне фінансове забезпечення переданих громадам повноважень.
