16 вересня відбулися слухання Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики на тему «Стан та проблеми розвитку сімейних форм виховання дітей: виклики та пріоритети державної політики України».
СОС Дитячі Містечка Україна долучилися до обговорення та представили пропозиції щодо посилення підтримки дітей і родин та подальшого розвитку сімейних форм виховання. У слуханнях взяли участь представники державних органів, громадянського суспільства, міжнародних партнерів, експерти та сім’ї, які виховують дітей, позбавлених батьківського піклування.
Ідея проведення такого заходу – як конструктивного майданчику актуалізації проблем та пошуком спільних рішень – давно назріла, тому ми запропонували її нашим партнерам з УМПД та спільно звернулись до профільного комітету. Ініціатива була підтримана,
— наголосила радниця з адвокації СОС Дитячі Містечка Алла Міщенко.
Під час слухань організація представила пропозиції, сформовані на основі багаторічного досвіду роботи з дітьми, сім’ями та громадами, та закликала врахувати їх під час підготовки рекомендацій за результатами слухань.
За рішеннями стоять десятки тисяч дітей
Сьогодні в Україні на обліку перебуває 58 301 дитина-сирота та дитина, позбавлена батьківського піклування. Більшість із них виховуються в сімейному середовищі: 41 239 дітей перебувають під опікою та піклуванням, ще 8 978 дітей виховуються у дитячих будинках сімейного типу. Водночас 3 265 дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, досі перебувають у закладах цілодобового перебування — за даними Державної служби України у справах дітей.
Ці дані свідчать, що Україна вже пройшла значний шлях у розвитку сімейних форм виховання. Водночас вони нагадують, що реформа ще не завершена, а тисячі дітей продовжують потребувати рішень, які забезпечать їм право на сімейне оточення, підтримку та доступ до якісних послуг.
Фінансова підтримка має відповідати реальним потребам дитини
Одним із ключових питань, яке порушили СОС Дитячі Містечка, стало посилення фінансової підтримки дітей, які виховуються у сімейних формах.
Державні виплати не завжди відповідають реальним витратам сімей, особливо коли йдеться про дітей з інвалідністю, дітей із додатковими потребами або тих, хто пережив травматичний досвід.
Саме тому СОС Дитячі Містечка запропонували переглянути розміри державної соціальної допомоги та грошового забезпечення на дітей, які виховуються у прийомних сім’ях та дитячих будинках сімейного типу, і привести їх у відповідність до реальної вартості утримання та потреб дитини.
Дар’я Касьянова, програмна директорка СОС Дитячі Містечка, наголосила:
Наше дослідження показало тривожну тенденцію: 30% батьків хоча б раз замислювалися про припинення виховання дітей через фінансові труднощі. Сьогодні 57% сімей змушені економити на харчуванні, 32% — на одязі, а 23% — на медичних потребах. Особливо складною є ситуація для сімей, які виховують дітей з інвалідністю, адже витрати на їх виховання у 1,4-3,2 раза вищі.
Якщо ми не реагуватимемо на ці виклики, ризикуємо отримати хвилю повторного сирітства, коли діти повертатимуться із сімейних форм до системи, яку держава намагається реформувати. І це не лише трагедія для дитини, а й економічно нелогічне рішення. За нашими розрахунками, утримання дитини в закладі коштує державі близько 37 тисяч гривень на місяць, тоді як підтримка дитини в сім’ї — від 8 тисяч гривень.
Гроші не замінять якісних послуг
Навіть належне фінансування не може замінити систему підтримки, якої потребують діти та їхні родини.
Саме тому СОС Дитячі Містечка наголосили на необхідності розвитку доступних соціальних, психологічних, медичних, реабілітаційних та освітніх послуг у громадах, а також створення механізмів їх сталого фінансування.
Такі послуги особливо важливі для родин, які допомагають дітям долати наслідки травматичного досвіду, адаптуватися в новому сімейному середовищі та отримувати необхідну підтримку відповідно до своїх потреб.
Без сильних фахівців реформа не працюватиме
Окремий блок пропозицій стосувався кадрової спроможності системи захисту дітей.
У багатьох громадах бракує фахівців служб у справах дітей та соціальної сфери, а навантаження на наявних спеціалістів не відповідає кадровим ресурсам.
СОС Дитячі Містечка закликали провести оцінку реальної потреби в кадрах, забезпечити належні умови та оплату праці, а також посилити професійні компетентності фахівців, які працюють із дітьми та сім’ями.
У центрі уваги має бути результат для дитини
Організація також наголосила на необхідності переглянути підходи до моніторингу реалізації Стратегії забезпечення права кожної дитини на зростання в сімейному оточенні.
Успіх реформи важливо оцінювати не лише за кількістю дітей, влаштованих у сімейні форми виховання. Не менш важливо розуміти, чи є сімейне середовище дитини стабільним і безпечним, чи отримує вона необхідні послуги та підтримку, чи вдалося запобігти повторному сирітству та наскільки молоді люди готові до самостійного життя після виходу з-під опіки системи.
Голос батьків-вихователів
Особливу цінність слуханням надала участь батьків-вихователів дитячих будинків сімейного типу, які говорили про виклики та потреби сімей на основі власного досвіду.
Тетяна Венгренюк, яка разом із чоловіком Юрієм стала мамою і татом для 25 дітей, зокрема дітей з інвалідністю, наголосила:
Дитячий будинок сімейного типу — це передусім сім’я, а не соціальна послуга чи проєкт. Діти потребують стабільних стосунків, прийняття та відчуття дому. І діти нікуди не зникають після досягнення повноліття. Вони продовжують потребувати підтримки, наставництва та впевненості, що є дім, у який можна повернутися. Тому важливо говорити і про підтримку дітей після виходу із сімейних форм виховання.
Своєю історією поділилася й Ірина Уманська, мама-вихователька, яка разом із дітьми евакуювалася з Каховки:
Мотивація стати мамою для небіологічних дітей — не про гроші. Я не стала мамою для прийомних дітей через виплати. Але фінансова та соціальна підтримка — це те, що допомагає родині не вигоріти, коли відповідальність стає щоденною і на роки.
Ці історії показують: сімейне виховання тримається на любові та відповідальності дорослих, але сім’ям необхідні умови, за яких вони не залишатимуться сам на сам із викликами.
Війна не скасовує реформу
Окремим важливим акцентом слухань стало продовження реформи в умовах повномасштабної війни.
Навпаки, сьогодні ми вже бачимо, що працює, а що потребує коригування. Проте відповіддю на недосконалість окремих механізмів має бути їх удосконалення, а не повернення до старої системи.
Війна лише підтвердила вразливість інституційного догляду. Саме діти, які перебували у великих закладах, стали однією з найбільш уразливих категорій під час евакуації, примусового переміщення та депортації. Натомість сімейні форми виховання продемонстрували значно більшу стійкість і спроможність забезпечити дитині безпеку, індивідуальну турботу та емоційну підтримку навіть у найскладніших умовах.
Від дискусії до рішень
Слухання дали можливість висловитися представникам різних сторін, зокрема й тим, чиї позиції щодо окремих питань не збігалися. Така відкрита дискусія важлива для пошуку рішень, які насамперед відповідатимуть інтересам і потребам дітей.
Для СОС Дитячі Містечка принципово важливо, щоб озвучені під час слухань пропозиції були враховані під час підготовки Рекомендацій за результатами комітетських слухань. Йдеться насамперед про перегляд фінансової підтримки дітей, які виховуються у сімейних формах, розвиток доступних послуг у громадах, посилення кадрової спроможності системи захисту дітей та вдосконалення механізмів моніторингу реформи.
Важливим практичним результатом слухань стало також оголошення про створення робочої групи для напрацювання спільного законопроєкту на основі урядового законопроєкту №15438 та альтернативного законопроєкту №15438-1. Це створює можливість не просто констатувати розбіжності між підходами, а спільно опрацювати їхні положення та сформувати узгоджене законодавче рішення, яке враховуватиме як державну політику, так і практичний досвід громад, експертів і сімей.
СОС Дитячі Містечка вітають цей крок та розраховують, що подальша робота над законодавчими змінами відбуватиметься із широким залученням фахової спільноти, громадського сектору та батьків-вихователів, які найкраще знають реальні потреби дітей.
Адже головне завдання реформи — не зміна системи заради самої системи, а забезпечення права кожної дитини зростати в люблячій, безпечній та підтримуючій сім’ї. Саме цим має вимірюватися успіх усіх майбутніх рішень.
Фото: Пресслужба Верховної Ради України
