Для 9 волинських родин, які опікуються 80 дітьми у сімейних формах виховання, «Сімейна школа натхнення», що відбулася в межах реалізації проєкту «Підтримка реформи кращого догляду у Волинській області шляхом посилення соціальних послуг та системи догляду за дітьми», стала справжньою можливістю відпочити, психологічно розвантажитися та поспілкуватися з однодумцями.
Різноманітні ігрові активності для дітей різного віку — від наймолодших до підлітків, супровід фахівців, які поруч із батьками проводили час із дітьми, даючи дорослим можливість попрацювати з психологом і побути разом, сімейні фотосесії та прогулянки лісовими екостежками стали можливістю перезавантажитися та обмінятися досвідом.
Чому саме така концепція сімейного відпочинку є ефективною і корисною для запобігання емоційному вигоранню батьків, які опікуються дітьми у сімейних формах виховання, — про це говоримо з психологинею Мариною Римар, яка працювала з родинами під час відпочинку.
— Відпочинок у поєднанні з пізнанням себе та психологічним перезавантаженням: чому він такий важливий для батьків?
Насправді період відпочинку дітей завжди досить тривожно-емоційний для батьків, адже потрібно подбати, щоб він був якісним і безпечним. З цим батьки завжди справляються чудово, але самим батькам, особливо тим, які опікуються дітьми в сімейних формах виховання, теж потрібен відпочинок.
Тому організований відпочинок саме сімейного формату, такий як «Сімейна школа натхнення», — це можливість для перезавантаження усіх членів родини. Це надзвичайно важливо, адже коли батьки працюють у групах, вони не тільки відпочивають, але й здобувають певні знання і обмінюються досвідом. Це їм надзвичайно потрібно.
Водночас вони спокійні, тому що фахівці школи працюють із дітьми поруч, діти завжди в доступі. А якщо раптом щось трапляється, кожен фахівець може звернутися до батьків, і батьки, своєю чергою, можуть спокійно піти до дітей. Саме тому така концепція сімейного відпочинку є дуже корисною.
— Які емоції спостерігали впродовж усіх днів спілкування з батьками?
Насправді емоції були дуже сильні. Спочатку було певне розчарування — чому так мало, лише чотири дні?
У перший день, коли всі зустрілися і сіли в одній групі, прозвучала така фраза: «Нас будуть навчати? Ми сюди прийшли навчатися, не відпочивати?» Але насправді — і відпочивати, і навчатися, і обмінюватися досвідом.
Час минув дуже швидко і, повірте, розходитися не хотів ніхто. Але, як виявилося, цього цілком достатньо, щоб перезавантажитися і відпочити.
— Великі прийомні родини, які взяли участь у «Сімейній школі натхнення», з одного боку різні, з іншого — об’єднані темою догляду за дітьми. Чому важливо в межах таких заходів обмінюватися досвідом і брати щось корисне одне в одного?
Так, дійсно, сім’ї надзвичайно різні. До школи доєдналися родини, які функціонують лише 4–5 років — це відносно молоді сім’ї. Були й ті, які працюють уже понад 20 років — фактично це родини, які стояли біля витоків створення дитячих будинків сімейного типу в Україні.
Родинам із таким вагомим досвідом справді є чим поділитися. Водночас свіжий погляд молодих сімей щодо виховання і впровадження нововведень у законодавстві також надзвичайно важливий.
Незважаючи на багаторічний досвід, у кожної родини є свої “родзинки”, які спрацювали. І батьки, які в майбутньому можуть зіштовхнутися зі схожими ситуаціями, вже знатимуть, що певні підходи дійсно працюють і допоможуть вирішувати проблеми швидше і якісніше.
— З якими труднощами, можливо, стикалися під час спілкування?
Єдина складність, з якою ми стикнулися під час спілкування, — це наявність дуже маленьких дітей. Деякі батьки змушені були відлучатися, щоб погодувати їх або вкласти спати.
У нас були навіть 11-місячні малюки, яким без мами ніяк. Водночас труднощів у спілкуванні між родинами не було.
Є цікавий момент: деякі родини, хоча всі вони з Волинської області, раніше не були знайомі між собою. І те, що працює, наприклад, у Луцьку, не завжди працює в сільських громадах.
Тому під час спілкування батьки обмінялися контактами. Вони дуже хочуть і планують продовжувати спілкування, адже підтримка, яку вони можуть надати одне одному, надзвичайно важлива.
— Момент долученості батьків до загального процесу і тих тенденцій, які формуються в Україні, але впливають на локальний рівень: чому це важливо?
Насправді до наших батьків підходило багато людей, адже їм було цікаво, звідки стільки дітей: невелика кількість дорослих — і так багато дітей.
Особливо часто ставили запитання про дітей з інвалідністю: навіщо брати таких дітей?
І тут треба віддати належне нашим батькам. Саме вони, фактично адвокатуючи права дітей з інвалідністю, можуть доступно пояснити, чому дитині потрібна родина і чому вона має виховуватися в сім’ї, а не в закладі.
Адже заклади можуть забезпечити лише базові потреби, але не дають емоційної підтримки та повноцінного розвитку. І саме тут роль родини є вирішальною.
— Ви спілкувалися в межах своєї роботи з великою кількістю таких родин. Що вразило вас тут, на Волині?
Мене вразила надзвичайна відкритість родин. Їхня готовність ділитися знаннями, любов’ю та досвідом.
Родини радо відкриваються одна одній, підтримують і діляться. Навіть я багато чого для себе почерпнула.
Зокрема, мене вразили історії про подальше життя дітей. Адже формально вихід дитини з родини — це юридичний момент, але насправді діти часто залишаються в родині. І цей досвід дуже цінний.
— Які активності, на ваш погляд, спрацювали найефективніше?
Ми зазвичай не плануємо велику кількість активностей наперед, а орієнтуємося на потреби групи.
Ми говорили про стрес, емоційне вигорання, роботу з дітьми, особливості функціонування мозку дітей, а також про відмінності між дітьми, які виховувалися в родині, і тими, які мають досвід інституційного догляду.
Цінно, що наприкінці батьки самі відзначили, що саме ці теми були для них новими і корисними.
Також ми використовували прогулянки лісом, арттерапевтичні методи для пошуку ресурсу та багато вільного спілкування.
— Чому зустрічі в такому форматі є ефективною профілактикою вигорання для батьків?
Такі зустрічі надзвичайно потрібні, адже батьки великих прийомних родин перебувають у зоні ризику.
Фактично вони працюють 24/7 із великою кількістю дітей. І без підтримки — як від близьких, так і від громади — їм дуже складно зберігати ресурс.
Саме тому групи підтримки та сімейний відпочинок у будь-яку пору року є надзвичайно важливими.
Це можливість відійти від побуту: не готувати, не прати, а просто побути з дітьми і з іншими дорослими, відчути підтримку, вони можуть насолоджуватись спілкуванням. В цьому діалозі важливе і розуміння, що вони не сам на сам, а таких як вони є багато, і є в кого черпати цю підтримку. Тому, я думаю що чим чим більше таких зустрічей формату «Сімейної школі натхнення» буде, тим легшою буде можливість зберегти існуючі великі прийомні родини і створювати нові.
— Вам як фахівчині чому цінний досвід участі у «Сімейній школі натхнення»?
Для мене цей досвід дуже цінний, адже я працюю не лише з батьками, а й із кандидатами.
І той досвід, який я отримую від діючих родин, я використовую у підготовці майбутніх батьків. Це реальні історії, які допомагають краще зрозуміти виклики.
Ми навіть залучаємо діючі родини до навчання кандидатів, щоб вони могли поділитися своїм досвідом.
Також для мене було важливо побачити, що батьки відкриті до арттерапії. Тому я планую більше використовувати такі методи.
Крім того, я зрозуміла, що є потреба у створенні окремих програм для батьків, які виховують дітей з інвалідністю, зокрема дітей із розладами аутичного спектра.
— Присутність у сім’ях дітей з інвалідністю: які виклики це ставить перед батьками?
Діти з інвалідністю потребують додаткової уваги та ресурсів. І це не лише про фінансову підтримку.
Йдеться також про доступ до садочків і шкіл, про асистентів, логопедів та інших фахівців.
На жаль, тих коштів, які виділяє держава, часто недостатньо. Тому кожна громада в Україні має працювати над вирішенням цих проблем.
Проєкт «Підтримка реформи Кращого догляду у Волинській області шляхом посилення соціальних послуг та системи догляду за дітьми» впроваджується Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Консорціумом партнерських організацій за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Швеції. В Консорціум входять: ГС “Українська мережа за права дитини”, МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка» Україна», МБФ “Українська фундація громадського здоров’я”.
