16 травня 2022 року в Ужгороді відчинилися двері невеликого офісу. Тоді тут ще не було обладнання, сформованої команди чи чітких планів — лише віра в те, що попереду буде важлива й велика робота.
Цього року Центр “Укріплення сім’ї” в Ужгороді завершує свою діяльність. І ми озираємося назад із глибокою вдячністю. За 3,5 роки тут було створено справжнє диво — те, яке щодня відчували тисячі дітей і дорослих.
Попри те, що ця точка опори на Закарпатті з’явилась в один із найскладніших періодів для країни, вона стала місцем, де діти та батьки знову відчували стабільність, турботу й підтримку.
3,5 роки підтримки в умовах війни
Закарпатський осередок без перебільшення став однією з ключових точок присутності СОС Дитячі Містечка під час повномасштабного вторгнення. За цей час тут отримали підтримку понад 18 500 дітей, батьків, опікунів із числа внутрішньо переміщених сімей та місцевих родин.
Із перших днів команда працювала одразу за кількома напрямками, забезпечуючи те, що в умовах війни стало життєво необхідним: психологічну, соціально-педагогічну, освітню та гуманітарну підтримку, послуги логопеда й корекційного педагога, роботу зі зміцнення батьківського потенціалу.
Усе це давало родинам не лише додаткові ресурси, а й відчуття опори — розуміння, що поруч є ті, хто не залишить у складний час.
Психологиня Ірина Сердюк, яка працювала в нашому осередку на Закарпаттії з перших днів його відкриття, ділиться:
«Тут був створений по-справжньому безпечний простір для відновлення й внутрішніх змін сімей, зокрема переселенців. Підтримка, емпатія та високий рівень професіоналізму команди мали реальний вплив на емоційний стан і психологічну стійкість людей. Багато з них змогли знову відчути опору, надію та внутрішню силу рухатися далі».
Наші 3,5 роки — у цифрах
За цими історіями — реальний масштаб підтримки:
▪️58 545 490 грн — саме стільки інвестицій було залучено в Закарпатську область за час роботи осередку;
▪️понад 18 500 + унікальних учасників програм;
▪️проведено 1066 заходів неформальної освіти та 505 рекреаційно-інтеграційних (дозвіллєвих) заходів;
▪️3500 родин, які отримали гуманітарну допомогу;
▪️більше 10 укладених партнерств в області;
▪️17 створених просторів і кімнат для розвитку, навчання та підтримки.
Інфраструктура, що змінює громади
За час нашої роботи на Закарпатті одним із найбільших здобутків стала масштабна інфраструктурна підтримка місцевих громад.
Підтримка не обмежувалась консультаціями. Вона залишала після себе простори для розвитку, навчання та психологічної підтримки, які працюють і сьогодні:
▪️інклюзивно-ресурсний центр у Хусті;
▪️інклюзивно-ресурсна кімната у громадах Великого Бичкова та Стримби;
▪️кімнати психологічної підтримки у Виноградові та Великолучківській територіальній громаді;
▪️ігрові кімнати у Сваляві, Лузі, Воловці, Яблунівці, Перехресті;
▪️центр денного перебування у Мукачеві.
Ці простори стали місцями, де діти зростають, розвиваються та отримують якісні послуги.
Окремим напрямом стала допомога місцям тимчасового перебування внутрішньо переміщених родин: ліжка, техніка, текстиль, необхідні речі, які перетворювали холодні кімнати на більш людяні, придатні для життя простори.
Унікальні підходи, які дали результат
Одним із ключових управлінських рішень стало створення мережі просторів на базі комунальних установ, садочків і бібліотек.
Це дозволило не лише підтримати місцевих надавачів соціальних послуг, а й дати можливість фахівцям недержавного сектору працювати з родинами у складних життєвих обставинах, дітьми, постраждалими від війни, сімейними формами виховання та дітьми з особливими освітніми потребами.
Другим ключовим акцентом стала робота з дітьми з особливими освітніми потребами. Команда впровадила ефективну модель співпраці: корекційний педагог + логопед + психолог.
Результати були відчутними: діти соціалізувалися, поверталися до офлайн-навчання, вступали до коледжів і закладів вищої освіти.
Команда не боялася упереджень та складнощів. Ми брали — і робили. І у нас вийшло.
Проєкти, які надихають: від спортивних майданчиків до лікарняних куточків
Серед особливо важливих ініціатив:
▪️спортивний майданчик біля місця тимчасового перебування переселенців у місті Берегово;
▪️ігровий і спортивний майданчик у Мукачеві на базі Центру соціально-психологічної реабілітації;
▪️облаштування місця тимчасового перебування внутрішньо переміщених родин у селі Дубриничі Перечинського району;
▪️облаштування дитячих куточків в обласній лікарні та в амбулаторіях.
А ще — тепла, людяна й дуже сучасна співпраця з місцевими бібліотеками. Вони перетворилися на справжні центри активності, отримали нове обладнання, оновлені фонди, а їхні відвідувачі — безліч освітніх і творчих можливостей.
Партнерства, без яких це було б неможливо
Цей шлях був би неможливим без співпраці з громадами, соціальними службами, освітніми закладами, Закарпатською ОВА та Представником Уповноваженого ВРУ з прав людини.
Особливе місце посідає партнерство з містом-побратимом Ужгорода — Корвалісом (США). Разом з ними ми надавали колосальну кількість допомоги нашим дітям.
Однією з історій, яка залишила слід у серці кожного, стала закупівля музичних інструментів для дітей, які втратили свої скрипки, бандури, гітари і флейти під час евакуації з окупованих територій. Це був не просто набір інструментів. Це був шанс повернути дітям музику, мрії й віру в те, що життя може бути світлим навіть після втрат.
Команда, яка створювала дім
Якщо запитати родини, що було особливого у нашій точці опори на Закарпатті, відповідь майже завжди одна: «Ми відчували себе як вдома». Саме зв’язок із родинами та громадами став тим, що команда називає унікальним.
«Наш зв’язок із родинами та громадами. Ми змогли торкнутися до серця кожного та кожної, не залишивши нікого байдужим до діяльності СОС Дитячі Містечка Україна»,
— говорить менеджерка у соціальній сфері по Закарпатській області СОС Дитячі Містечка Наталя Криворучко.
Соціальна педагогиня Оксана Яременко підкреслює, що ця робота була не лише про послуги, а й про середовище:
«Нашою метою було створити простір, у якому діти почувалися в безпеці, прийнятими й вірили у власні сили. Ми бачили реальні зміни: діти поверталися до офлайн-навчання, вступали до коледжів і університетів в Україні, знаходили друзів, починали впевнено рухатися вперед. Кожна родина знала, що тут її почують і підтримають».
Це і є найбільша характеристика духу ужгородської команди: тепло, прийняття, людяність, відсутність бар’єрів, щире бажання допомогти. Тут не просто надавали послуги — тут будували стосунки, підтримували, підсилювали і навчали стійкості.
Наталя Криворучко згадує:
«Назавжди залишиться у пам’яті перший день, коли я відчинила двері офісу, і не мала персоналу, спеціалістів, бюджету чи такого необхідного буса, елементарної техніки та канцтоварів. Але я точно знала, що попереду – масштабні та вражаючі справи. І останній день – коли я зачиню двері офісу, але точно буду знати, що зі мною залишилися люди, справи, дії та зміни, і я не сама, як в перший день 16 травня 2022 року».
Ці 3,5 роки змінили громади, дали дітям нові можливості, а сім’ям — стійкість та віру в себе.
Яким був наш вплив?
Вражаючим – саме так команда описує свій шлях. Ми показали громадам, що розвиток соціальних послуг можливий. Що інклюзія може бути якісною. Що партнерство та віра в людей створюють реальні зміни.
І саме тому слова Наталі, звернені до колег і партнерів, звучать дуже вчасно:
«Хотіла б побажати віри у власні сили та мужності рухатися далі, розуміння, що це не кінець, а лише перехід на новий щабель».
Сотні подяк, листів, грамоти від громад — найкраще свідчення того, що ця підтримка була справді важливою.
Для кожного, хто працював у команді на Закарпатті, ці роки стали особистою історією. Історією про стійкість, творчість, відповідальність і людяність.
«Для мене Центр “Укріплення сім’ї в Ужгороді” — це диво, яке ми зробили своїми руками під час війни»
– каже Наталя Криворучко. І це правда.
Дякуємо кожній громаді, кожній родині і дитині, кожному партнеру та члену команди. Закарпаття, саме ви зробили цю історію можливою. Ми були поруч, щоб підтримати — і назавжди залишаємося поруч, як друзі, як сусіди, як одна велика родина.
