У липні 2026 року в межах проєкту Ctrl+SAFE, що співфінансується Європейским Союзом і реалізується СОС Дитячі Містечка Україна в співпраці з партнерами, відбулися перші засідання Національної керівної групи (National Steering Group, NSG) та Національної консультативної групи з питань цифрового середовища для дітей (National Children’s Digital Advisory Group, NCDAG). Обидві зустрічі були присвячені одному спільному питанню – як зробити цифрове середовище безпечнішим для дітей в Україні, – але розглядали його з різних, взаємодоповнюючих перспектив.
Проєкт Ctrl+SAFE – «Empowering Children, Parents, Caregivers and Digital Service Providers for a Safe and Responsible Use of Digital Services» – спрямований на посилення спроможності дітей, батьків, опікунів та інших учасників цифрової екосистеми безпечно, відповідально та впевнено користуватися цифровими сервісами. Важливою особливістю проєкту є поєднання експертного та дитячого голосу у формуванні його активностей.
NSG: спільне бачення цифрової екосистеми
Перше засідання NSG відбулося 7 липня 2026 року. До нього долучилися представники державних органів, міжнародних організацій, громадянського суспільства, приватного сектору та молоді, зокрема Міністерства цифрової трансформації України, Державної служби України у справах дітей, Міністерства молоді та спорту, UNICEF, Фінської церковної допомоги, People in Need, EPAM та українських організацій, що працюють у сфері захисту дітей і цифрової безпеки.
Метою зустрічі була спільна ідентифікація ключових стейкхолдерів, факторів впливу, ризиків та пріоритетних груп у сфері безпеки цифрового середовища та онлайн-благополуччя дітей. Учасники працювали у фасилітованому форматі із використанням інтерактивної дошки Mural, що дозволило не лише обмінятися думками, а й спільно структурувати бачення цифрової екосистеми України.
Одним із ключових висновків стало розуміння того, що цифрове середовище дітей формується далеко не лише технологічними компаніями чи державними органами. На нього впливають державні інституції, міжнародні та громадські організації, освітні установи, цифрові платформи, інтернет-провайдери, медіа, блогери та інфлюенсери – і, що особливо важливо, самі діти та молодь.
Учасники також визначили основні фактори, які сьогодні впливають на цифрову безпеку дітей в Україні. Серед них – цифровізація держави, європейська інтеграція та наближення законодавства до європейських стандартів, умови війни та пов’язані з ними кіберзагрози, а також стрімкий розвиток нових технологій, включно зі штучним інтелектом.
Серед ризиків, які потребують особливої уваги, були названі кібербулінг, онлайн-грумінг, фішинг і шахрайство, витоки персональних даних, дезінформація, кібератаки, ризикові цифрові сервіси та зловживання штучним інтелектом. Окремо учасники звернули увагу на ризики вербування дітей до протиправної діяльності та використання цифрового середовища у діяльності, пов’язаній із державою-агресором.
Водночас обговорення показало, що цифрова безпека – це не лише питання технологій. Недостатня цифрова грамотність, низька обізнаність батьків, недостатня підготовка окремих категорій фахівців та складність регулювання глобального цифрового простору можуть посилювати вразливість дітей.
Особливу увагу NSG приділила дітям, які можуть мати додаткові бар’єри або ризики: дітям з інвалідністю та особливими освітніми потребами, дітям із родин військових, внутрішньо переміщеним дітям, дітям із деокупованих та тимчасово окупованих територій, дітям із сільської місцевості, а також дітям із множинними формами вразливості.
NCDAG: що про цифрову безпеку говорять самі діти?
Вже 31 липня 2026 року відбулося перше засідання NCDAG – групи, створеної для того, щоб забезпечити постійний канал прямого зворотного зв’язку від дітей до команди проєкту. До її складу увійшли 12 дітей віком 12-16 років із Києва, Полтавської, Миколаївської та Івано-Франківської областей.
Якщо NSG допомагає побачити цифрову безпеку на рівні системи, то NCDAG дозволяє подивитися на неї очима самих дітей. Перша зустріч була спрямована на знайомство, формування безпечного простору для взаємодії та спільне дослідження того, як діти сприймають ризики цифрового середовища.
Учасники не просто обговорювали результати актуальних досліджень на тему цифрової безпеки та емоційного благополуччя дітей в інтернеті, а співвідносили їх із власним досвідом. Особливо яскраво проявився гендерний вимір онлайн-ризиків: дівчата розповідали про сексуалізовані коментарі та погрози, тоді як хлопці частіше згадували фізичні погрози. Діти також назвали анонімність одним із наскрізних факторів ризику, оскільки фальшиві або анонімні акаунти полегшують як кібербулінг, так і маніпуляції з боку дорослих.
Окрему увагу учасники приділили тому, чому діти не завжди звертаються по допомогу. Одним із головних бар’єрів вони назвали страх осуду або звинувачення з боку дорослих. На думку дітей, недостатньо просто сказати дитині, що вона може звернутися по допомогу – дорослі мають заздалегідь продемонструвати, що у складній ситуації дитину не будуть звинувачувати.
Від проблем – до рішень
Важливо, що обидві зустрічі не обмежилися ідентифікацією проблем. Учасники сформулювали конкретні напрямки подальшої роботи.
Діти NCDAG запропонували практичні підходи до розпізнавання шкідливого контенту, безпечної поведінки онлайн та розподілу відповідальності між державою, батьками, школами, цифровими платформами та самими користувачами. Вони наголосили на необхідності доступних каналів звернення по допомогу, розвитку інформаційної гігієни та системної освіти з цифрової безпеки.
Одним із важливих результатів стала пропозиція створити простий і зрозумілий протокол «безпечного звернення», який допомагав би дітям і батькам діяти у випадку кібербулінгу, сексуальних домагань, шантажу чи іншого небажаного контенту. Доступні канали звернення в застосунках і громадських просторах, включно зі спрощеним доступом до кіберполіції – ще одне важливе рішення, на яке звернули увагу учасники зустрічі. Діти також запропонували окремий освітній модуль для батьків про те, як правильно реагувати на розкриття дитиною чутливого досвіду.
Ще один напрям – штучний інтелект. Діти звернули увагу на складність розпізнавання реального та згенерованого контенту й запропонували розглянути можливість зрозумілого маркування ШІ-контенту, особливо для вразливих груп.
Учасники NCDAG також визначили, яких дорослих фахівців варто залучати до майбутніх заходів проєкту, зокрема регіональних хакатонів: психологів, педагогів та спеціалістів із кібербезпеки.
Один проєкт – два взаємодоповнюючі голоси
Перші засідання NSG та NCDAG продемонстрували важливий принцип Ctrl+SAFE: ефективна система цифрової безпеки дітей не може будуватися без участі самих дітей, але також не може існувати без координації дорослих, держави, громадянського суспільства та технологічного сектору.
NSG створює простір для координації між ключовими інституціями, експертами та іншими стейкхолдерами та допомагає формувати системне бачення викликів і можливих рішень. NCDAG, своєю чергою, забезпечує безпосередню участь дітей та дозволяє інтегрувати їхній досвід і пропозиції у дизайн проєктних активностей.
Таким чином, NSG допомагає відповісти на питання «хто і як має створювати безпечне цифрове середовище?», тоді як NCDAG – «як це середовище виглядає для самих дітей і що вони пропонують змінити?»
Напрацювання обох зустрічей стануть основою для подальшої реалізації Ctrl+SAFE – зокрема розробки заходів із підвищення цифрової спроможності дітей, батьків і фахівців, регіональних хакатонів, взаємодії з цифровими платформами та іншими стейкхолдерами, а також формування рекомендацій для покращення політик у сфері безпеки цифрового середовища та онлайн-благополуччя дітей.
Безпечний цифровий простір для дітей починається з того, що дорослі не лише говорять про дітей, а й створюють умови, щоб діти могли говорити самі – і щоб їхній голос впливав на рішення.
Більше деталей про проєкт можна дізнатись на веб-сторінці проєкту.
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Європейського Союзу. Однак висловлені погляди та думки належать виключно авторам і не обов’язково відображають позицію Європейського Союзу чи Європейського виконавчого агентства з питань освіти та культури. Ні Європейський Союз, ні орган, що надає фінансування, не несуть відповідальності за ці погляди та думки.
