Допомогти вчасно

Мільйони жінок, чоловіків та дітей на сході України намагаються вижити протягом цієї тривалої, вже четвертої зими конфлікту. Близько 200 тисяч людей щодня живуть з постійним страхом перед обстрілами. Перешкоди у доступі до критичних об'єктів та зниження життєзабезпечення означають, що близько 3,4 мільйона людей не можуть задовольнити базові потреби, позбавлені основних послуг і потребують допомоги у захисті та виживанні.

 Приблизно 1,6 мільйона українців стали вимушеними переселенцями по усій країні. Багато сімей не можуть повернутися додому через військові дії або втрату засобів до існування.

«Нещодавно я їздила в Луганську область, — розповіла менеджер проекту з надзвичайного реагування СОС Дитячі Містечка Україна Євгенія Рзаєва. —Поспілкувалася з мобільними бригадами, які їздять по селах і районах до наших бенефіціарів, видають допомогу. Вони просять психологічної супервізії для себе. Соцпрацівники і психологи мають слугувати для сімей ресурсом, підтримкою, але через завантаженість, обсяг роботи та складність цільових категорій, що потребують допомоги, самі психологічно виснажуються, вигоряють.

Я побувала в багатьох сім'ях, яким ми допомагаємо в Сєвєродонецьку, Старобільську та Станиці Луганській. Не тільки продуктами або психологічними послугами, а й ремонтами будинків, квартир, допомогою в утепленні. До матеріальних видів допомоги я раніше ставилася трохи скептично, вважаючи, що краще акцентувати на соцпослугах, мотивуючи сім'ї на розвиток. Однак я побачила, що більшість «наших» сімей у СЖО — це не обов'язково алкоголіки чи наркомани. Часто це нормальні батьківські пари або самотні мами, що не можуть впоратися з тягарем проблем, який на них звалився: серйозна хвороба, втрата роботи, війна, вимушене переселення... Їхні власні ресурси обмежені, а проблеми вирішити важко або їх багато».

Чоловік мешканки Станиці Луганської Ірини Степанової загинув у 2014 році. Ще перед війною, у 2013-му, він отримав роботу експедитором у Луганську. Сім’я орендувала там квартиру. Почалася війна, і одного разу чоловік потрапив під обстріл. «Мені толком навіть не пояснили, що саме трапилось, - згадує жінка. - Виїжджали з Луганська ми вже після його загибелі. У грудні 2014-го трохи стихли обстріли, і ми поїхали. Було страшно.

Зараз Ірина з трьома дітьми мешкає у батьківському будинку – утримувати дітей самій жінці не під силу. Допомагають батьки. Мама працює. Батько, який раніше працював на заводі в Луганську, зараз підробляє неофіційно – у передпенсійному віці знайти нову роботу важко. Колись Ірина працювала помічником бухгалтера, але повернутися на роботу поки що не вдається - діти маленькі: 3, 4 та 7 років. Хоча старша донька вже ходить в перший клас школи, дитсадок для молодших сина й доньки знаходиться далеко, і віддавати їх туди страшнувато. Та й знайти роботу у Станиці Луганській не так просто.

«Гроші за втрату годувальника ми не отримуємо, - розповідає Ірина. - Зараз намагаюся оформити документи. Чоловік загинув на окупованій території, свідоцтво було втрачене. Я його відновила і подала в суд. Але щоб оформити українське свідоцтво про смерть, потрібні ще докази – фото з могили, яка залишилася в Луганську (вивезти тіло звідти можливості не було), де я зараз майже не буваю. Тож зі встановленням факту смерті є проблеми. Я намагаюся це зробити з кінця 2015 року. Але тоді в Станиці Луганській не було адвокатів. Зараз я звернулася у NRC (Норвезька рада у справах біженців). Там обіцяли допомогти.

В нас є город, теплиці. Навесні думаємо завести порося, курочок. Це, звичайно, підтримує. Але фінансово все одно скрутно. Тож ми дуже вдячні СОС Дитячі містечка Україна за утеплення підлоги у флігелі, і заміну вікон на металопластикові в рамках  Ініціативи «Папа для Україна».

Нам також пообіцяли придбати для дітей двоярусне ліжко. Такому подарунку я дуже зраділа, бо в дитячій кімнаті для трьох місця малувато. Отримували ми й продуктові та гігієнічні набори для дітей. За всю цю допомогу я надзвичайно вдячна, як і за надані психологічні консультації для дітей. 

Обстріли ми застали і в Луганську, і в Станиці Луганській. Ховалися в підвалі. Якщо не встигали добігти, просто падали на підлогу. У вікнах тріскалося скло, тріщав шифер. Діти були перелякані – у них на очах відбувалося щось страшне. Вони й досі прокидаються і плачуть вночі, лякаються шуму. Якщо щось з грюкотом падає на підлогу, біжать в хату, до мене. Психологи працювали з дітьми. Це дуже допомогло».

Анжеліка Разумная – корінна жителька Станиці Луганської. Не виїжджала з сім’єю і під час обстрілів. Чоловік працює в комунальному підприємстві «Теплосервіс» Станично-Луганського району. Сама ж Анжеліка за спеціальністю - продавець. Раніше працювала в супермаркеті «Єрмак», який знаходиться в Макарово. Потім з’явилися діти – донька (5 років) і два сини – 4-річний і 8-місячний. Після бойових дій старша донька повністю втратила слух. Навесні минулого року їй зробили кохлеарну імплантацію.

«З трьома дітьми, звичайно, важкувато, - ділиться Анжеліка. -  Виживаємо завдяки благодійній допомозі. Під час обстрілів були зруйновані господарчі будівлі, дещо пошкоджено будинок – потрібно було міняти дах. Ми дуже вдячні Ініціативі «Папа для України» за допомогу з ремонтом – в будинку перекрили дах, поставили пластикові вікна. Стало набагато тепліше.

Постійно допомагали нам також з продуктами харчування та наборами гігієни для дітей. Це для нас - величезна економія».

«Хоча погодні умови вносять свої корективи, - розповідає співробітниця СОС Дитячі Містечка Україна, координатор проекту в рамках Ініціативи «Папа для України»  Катерина Дуванська, - ми вже роздали у сірій зоні весь обсяг дитячих наборів гігієни та харчування. 1000 сімей отримали набори для утеплення. Зараз  ми роздаємо індивідуальні медикаменти для сімей, в яких є діти, що страждають на хронічні захворювання і/або знаходяться на стаціонарному лікуванні. Купити дорогі препарати батьки неспроможні. А деякі з препаратів важко знайти в аптеках. За рецептами, наданими батьками, ми закуповуємо медикаменти.

Також в рамках проекту ми провели медичне обстеження дітей з прийомних сімей в Сєвєродонецьку. Одну дитину ми возили на обстеження в дитячу обласну лікарню в Лісічанськ. Дівчинці нарешті встановили діагноз і призначили адекватне, на жаль, тривале лікування. Ми також закупили для неї медпрепарати.

  В сірій зоні ми вивчали індивідуальні потреби 27 сімей. В основному -  багатодітних і малозабезпечених. Багато кому з них були потрібні дитячі ліжка, письмові столи та комоди для дітей. Відповідно до потреб, ми ці меблі для них закупили.

 Також в планах були ремонти 50 житлових об’єктів у Сєверодонецьку, Станиці Луганській і в Старобільскому районі. 43 з них вже виконано. 26 ремонтних робіт в Новоайдарську і Станично-Луганському районі знаходяться на стадії завершення.

На кінець березня ми вже видали більше половини із 200 закуплених наборів для породіль. Зараз видаватимемо їх жінкам, які готуються до пологів у квітні. Як показує наш досвід, видавати набори потрібно заздалегідь – нерідко пологи починаються на два-три тижні раніше. І через неправильно встановлені терміни, і через те, що жінки часто лягають у лікарню заздалегідь. Ані в Станично-Луганському, ані в Новойадарському районах стаціонарних пологових будинків немає, і жінки змушені добиратися до пологових будинків сусідніх районах. Інколи в екстремальних погодних умовах, по бездоріжжю доводиться їхати 100 і більше кілометрів. У січні навіть був випадок, коли жінку з Новоайдару не змогли довезти до пологового будинку. Свою п’яту дитину вона народила у місцевому відділенні гінекології. Хлопчика назвали Богданом – богом даний.

В Попаснянському і Станично-Луганському районах ми зараз спостерігаємо збільшення випадків раннього материнства. Мамами стають 15-16-річні дівчата (2002-2003 р.н.). Тенденція раннього материнства загострилася у воєнні роки на лінії розмежування. У Попасній багато військових і дітей від них. Чимало одиноких матерів.

Є відчуття, що народжуваність у сірій зоні збільшилася. В проекті на 4 місяці було 200 наборів для породіль. Їх не вистачило, довелося дозамовляти ще 25. А в минулому році стільки ж дозамовляли для проекту на півроку.

Точні цифри щодо збільшення народжуваності, на жаль, навести не можна. Чимало жінок під час вагітності їдуть на непідконтрольну територію, оскільки там є медичне обладнання, необхідне при складних вагітностях, і є доступ до вузькопрофільних фахівців. Повернення в Україну і офіційне оформлення дитини, як правило, забирає місяці два. З оформленням немовлят є юридичні колізії.

Одна з мам-переселенок поїхала на новорічні свята до родичів у Луганськ. Там з молодшою дитиною сталася біда. Хлопчик сунув до розетки спицю і отримав опік. Мама лягла з ним в лікарню, а сама була вагітною. Через стрес сталися передчасні пологи, і вона народила дитину. Телефонувала нам, просила розповісти алгоритм – як повернутися в Україну не з двома дітьми, як вона виїжджала, а вже з трьома. Ми її консультуємо. Це забирає час. Особливо, якщо мама знаходиться в стресовому стані, і перед проблемами, які на неї навалилися, в жінки опускаються руки».

У складних ситуаціях опиняється безліч сімей на прифронтових територіях. Вони вибиваються з останніх сил, але злидні, безробіття і бездомність — усе це не дає шансів забезпечити дітям нормальні умови життя. В умовах війни сім'ям потрібна елементарна підтримка, причому в ряді випадків навіть не матеріальна. Тож спільний проект СОС Дитячі Містечка Україна та Ініціативи «Папа для України» — важлива допомога для них, оскільки бодай частково допомагає вирішити проблеми, показуючи, що люди не самі, і є ті, кому до їхніх проблем не байдуже. Це втримує сім'ю від того, аби не скотитися на соціальне дно, звідки повернутися потім буде складно…І дехто не повертається. Якщо цю сім'ю «знайшли» надто пізно або вона сама не хоче жити інакше.



Інші новини

26.06.2018

Разом з KFC ми запустили акцію "Я допомагаю!"

Відсьогодні завітайте до будь-якого KFC та купуйте сувенір-будиночок. Кожен «будиночок» – 7 гривень на придбання необхідного оснащення, корисної літератури та меблів для тренінгової кімнати в новому Молодіжному центрі СОС.

10.05.2018

Плани співробітництва з LR

Що пов’язує друзів? Схожа історія, спільні інтереси, однакові цілі. Зовсім нещодавно ми знайшли друзів LR Health & Beauty та їх Глобальний Дитячий Фонд LR, що також прагнуть допомагати дітям повноцінно розвиватися та зростати в атмосфері любові та поваги.

03.05.2018

У нас нові друзі - німецька компанія LR Health & Beauty

З 2018 ми розпочинаємо співпрацю з німецькою компанією LR Health & Beauty.